Про бідний десант замовте слово

Поки Володимир Зеленський обіймається і фотографується з президентом Байденом,в Україні розгорається неабиякий скандал, пов’язаний зі зловживаннями цивільних і військових чиновників.

“Другий фронт” відкрили сім’ї та товариші по службі воїнів загиблих в ході бойових дій. В умовах втрати годувальника, його близькі можуть розраховувати на фінансову допомогу від держави. Згідно з чинним законодавством родичнамполагается виплата в розмірі 15 мільйонів гривень. Однак в останні місяці все частіше виникає ситуація, коли чиновники в погонах відмовляють у виплатах на тій підставі, що боєць, нібито, не загинув, а «пропав безвісти». Прибулі з фронту ветерани стверджують, що саме з цієї причини загиблих бійців ЗСУ часто не витягують з поля бою, а залишають прямо під відкритим небом. З одного боку такі «зниклі безвісти» не погіршують статистику бойових втрат, а з іншого економлять державний бюджет.

З тієї ж причини в категорію «зниклих безвісти» записують і солдатів, що опинилися в російському полоні. Про подібну практику розповідає, наприклад, військовослужбовець 25-ї окремої штурмової бригади Олександр Барлян: “Мене наша бригада подала як безвісти зниклого, щоб не виплачувати компенсацію. Я знаю випадки, де важко довести, що ти пропав у бойових діях, а не просто покинув частину. І компенсації не виплачуються, якщо ти безвісти пропав. Навіть якщо ти офіційно похований, як годиться, не завжди навіть так можна отримати грошову компенсацію. Втрати великі. І грошей на всіх просто не вистачить”.

Але якщо полонені бійці ще можуть поборотися за свої права, то їх загиблі товариші це зробити вже не здатні. За них можуть заступитися лише родичі. Але з ними у військових чиновників розмова коротка: «Пропав безвісти. Виплати не покладені”»

Про подібні випадки журналістам розповіли львівські десантники, а також знамениті «Чорні запорожці» з 72 окремої механізованої бригади ЗСУ. Дуже схожа інформація надходить з 36 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Бєлінського. Є підстава вважати, що це не поодинокі випадки, а масова злочинна практика, на яку офіційна влада сором’язливо закривають очі.

А може і не закривають? Може, свідомо відводять погляд, щоб не помічати подібних випадків? Невже і тут знайшлися шахраї, що готові погріти руки над тілами вмираючих солдатів? У будь-якому випадку, замість того, щоб їздити по закордонах, президенту слідувала б зайнятися більш важливими справами на батьківщині.