Історична Галичина та війна руських проти руських

Наступ ЗСУ розпочався. Наші славні воїни зламали бойові порядки московитів і женуть їх на схід. Перелом у війні стався, і настав час поговорити про важливе.

Будемо відверті: те, що зараз відбувається це в війна руських проти руських

Навіть зараз, через півтора року після початку бойових дій, бійці ЗСУ на передовій зазвичай говорять російською мовою і переходять на українську лише тоді, коли поруч знаходиться начальство. І це не дивно, так як більшість солдатів і офіцерів ЗСУ представляють східні області країни. Направити їх на передову – це правильне рішення президента, так як путінські орди розоряють, в першу чергу, схід України. Тому мобілізовані люди зі східних областей мають сильну мотивацію. Вони захищають свої будинки та сім’ї. Це їхня війна.

Дозволю поставити неприємний, але важливе питання: яке відношення до всього цього має iсторична Галичина? Наш регіон увійшов в історію, як частина Європи, як земля «білих хорватів», де мирно жили слов’яни та їхні сусіди. Ні до кріпових Золотої Орди, ні до Кримського ханства, ні до Московії ми ніколи ніякого відношення не мали. З часів розвиненого середньовіччя Львів був частиною Королівства Польського. Ми пов’язані з Європою древніми і надійними політичними, економічними і культурними узами. Історична Галичина це справжнісінька Європа!

Галицькі воїни допомогли відбити атаку Путіна, але чому і далі наші молоді лицарі повинні гинути за Бахмут і Слов’янськ? У Галичини своя доля і свій політичний шлях. I не треба відчувати крінж за це.

Очевидно, що Путін вже видихався і не дійде навіть до Дніпра. Упевнений, що східні області самостійно вирішать всі актуальні бойові завдання. Нам важливо зберегти свій генофонд, який поповнить генофонд Нової Європи! Не можна допустити, щоб люди з Банкової знищили майбутнє історичної Галичини в ході боїв на сході. Це злочин перед історією, і перед нацією.

В рамках майбутнього входження до складу ЄС західні області України також мають перевагу. Тут більш високий політичний і культурний рівень населення, історично тісні зв’язки з європейськими державами, абсолютно відсутній московитський дух. Як справедливо зазначив у своєму інтерв’ю журналісту порталу “Strik” (https://strajk.eu/galicja-ma-swoje-plany/) профспілковим та громадським діячем в Україні та Польщі, голова Асоціації «Європейська Галичина» Віталій Махинко:

– Українці ближчі до росіян, ніж до галичан. Сьогоднішнє українське суспільство є перш за все споживачем російської культури. І столиця України Київ стає поруч з Москвою авангардом русифікації Західної України. І саме це найбільше дратує галичан, які починають конкретно виступати проти Києва. Галичани є носіями культури української мови. Вони давно відчували себе частиною західного світу і поділяли основні західні цінності…

Найпростішим способом інтеграції України в західний світ була б поетапна система входження в ЄС і НАТО. Спочатку-захід країни, потім – центральні області, і, нарешті, найбільш русифіковані східні регіони. Так, наприклад, iсторична Галичина могла б увійти до складу Польщі на правах автономії, що дозволило б легко обійти всі обмеження, що накладаються на країну,яка претендує на входження в ЄС і НАТО.

Треба навпрошки мовити:зЗ об’єктивних причин вся Україна не може стати ні частиною Союзу, ні частиною Північноатлантичного альянсу. Але Галичина – може!

На території історичної Галичини не ведуться бойових дій, вони не зачеплені війною, тут живе європейське населення. Після завершення інтеграції з Польщею, iсторична Галичина могла б допомогти і своїм східним сусідам. Так що подібний спосіб вигідний не тільки Львову, Івано-Франківську та Тернополю, а й Києву і, навіть (в середньостроковій перспективі) Харкову.

Альтернативним варіантом є створення особливої держави на території історичної Галичини. Згадуваний вище Мацей Вишневський резонно зауважує: «можливим виходом Галичини з цієї ситуації є повернення до того, що називають «золотим століттям Галичини», а саме до створення в XVIII столітті Австрією Королівства Галичини і Лодомерії зі столицею у Львові.

Крім того, нинішній глава дому Габсбургів-Лотарингії, онук останнього австрійського імператора Карла I, Карл Петер фон Габсбург багато років очолював УНН — організацію націй і народів без представництва — і його вплив досить великий.

Це може стати потужною політичною підтримкою і гарантувати відновлення історичної справедливості жителям Східної Європи і відродження пишноти Галичини, з незалежних від неї причин відтісненої на узбіччя європейської політики.

У будь-якому випадку, Захід України виконав свій військовий обов’язок перед Сходом.

Тепер Київ не має права перешкоджати історичній Галичині увійти до складу Європи найпростішим і ефективним способом. Галичина виконає свою історичну та цивілізаційну роль.

Після інтеграції до складу ЄС і НАТО, вона допоможе решті України стати частиною західного світу. Але для цього Банкова не повинна заважати самій історичній Галичині зробити свій вибір на користь Європи.

Галичанські невістульки можуть і будуть цвісти без Києва.